Скорочений робочий день розглядати не треба, бо скорочений — це значить, що робочого часу менше, а платити треба як за робочий день повної тривалості, а ось неповний робочий день і дистанційну роботу — варто розглянути, але тільки за згодою працівника. Згода наразі може бути надана в електронній формі, аби не порушувати умови карантину.
Умовно робочий час за його тривалістю можна поділити на такі види:
Поняття «скорочена тривалість робочого часу» слід відрізняти від поняття «неповний робочий час».
Скорочений робочий час встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
2) для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень;
3) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень;
4) для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) —
скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
Неповний робочий час встановлюється за згодою роботодавця всім працівникам.
Неповний робочий час встановлюється обов’язково:
1) вагітній жінці;
2) жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років;
3) жінки, яка має дитину з інвалідністю, тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або
4) жінки, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;
5) особам з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, на їх прохання.
Реальніше працівникам, які мають дітей віком до 14 років, на період карантину скористатися своїм правом на встановлення неповного робочого часу.
Джерело: https://www.buh24.com.ua